напій
НАПІ́Й, по́ю, ч.
Спеціально приготовлена рідина, признач. для пиття.
На столах понаставляли багато тарілок, багато стаканів та чарок, а наїдків та напоїв було трохи (І. Нечуй-Левицький);
Чай був улюбленим напоєм професора (В. Підмогильний);
Раптом він спиняється під зеленими деревами, де багато людей сидять на килимах і п'ють з великих піал чудовий напій з маринованих черешень (О. Гончар);
* Образно. Радій же, серце! До останку пий Життя людського пінистий напій (М. Рильський);
* У порівн. Прохолодне повітря, наче ароматний напій, сповнювало легені (М. Трублаїні).
(1) Охоло́джуючі напо́ї – напої, що охолоджують, освіжають під час спеки;
(2) Спиртні́ (алкого́льні, хмільні́) напо́ї – напої, приготовлені на спирті, із спиртом.
Ми швидко помічаємо зміни у зовнішності людей, які систематично вживають спиртні напої (із журн.);
Не менш істотною є категорична заборона давати дітям алкогольні напої (з навч. літ.);
До останнього моменту був [Яцуба] категорично проти хмільних напоїв на шкільному вечорі (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)