наражати

Ставити під загрозу, піддавати ризику; (на небезпеку) штовхати <�пхати> на, ставити <�підставляти> під удар, ставити перед чим; наражувати.

Значення в інших словниках

1. наражати — наража́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. наражати — -аю, -аєш і розм. наражувати, -ую, -уєш, недок., наразити, -ажу, -азиш, док., перех., на що. Ставити когось під загрозу чого-небудь. || Примушувати кого-небудь переживати, відчувати щось, перев. неприємне. || Поставити в якесь, перев. неприємне, становище.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. наражати — НАРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. НАРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАЗИ́ТИ, ажу́, зи́ш, док., кого, на що. Ставити кого-небудь під загрозу чогось. – То я мушу наражати брата на вірну смерть від ляхів? (Іван Ле); Кричати майор не міг.  Словник української мови у 20 томах
4. наражати — НАРАЖА́ТИ, а́ю, а́єш і розм. НАРА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРАЗИ́ТИ, ажу́, зи́ш, док., перех., на що. Ставити когось під загрозу чого-небудь. Сам воєвода вмовляв його не наражувати себе на небезпеки боїв (Оп., Іду..  Словник української мови в 11 томах