настирливий —
насти́рливий прикметник
Орфографічний словник української мови
настирливий —
див. докучливий; завзятий; нав'язливий
Словник синонімів Вусика
настирливий —
[настирлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і
Орфоепічний словник української мови
настирливий —
-а, -е. 1》 Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. || перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи. 2》 перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав'язливий. 3》 Завзятий, наполегливий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
настирливий —
НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І.
Словник української мови у 20 томах
настирливий —
НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.
Словник синонімів української мови
настирливий —
Насти́рливий, -ва, -ве
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
настирливий —
НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е. 1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий. Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
настирливий —
Настирливий и настирний, -а, -е Надоѣдливый. Настирлива муха. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. Настирна дитина.
Словник української мови Грінченка