настирливий
НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий.
Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І. Нечуй-Левицький);
Марко вирішив позбавитись настирливих сусідів (М. Трублаїні);
Над колоною .. густою завісою курилась пилюга і чорною хмарою роїлися настирливі мухи (Ю. Збанацький);
// перен. Який не припиняється, неприємно вражаючи одноманітністю.
Темне небо .. неприязно зустріло їх настирливим холодним дощем (А. Хижняк);
Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку (М. Стельмах).
2. перен. Який довго, невідступно зберігається в свідомості, якого важко позбутися (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав'язливий.
Він бажав зайнятись бодай фізичною працею, щоб не допускати собі до голови настирливих думок і згадок (І. Франко);
– Ви віддали заводські лабораторії людині з настирливою ідеєю, яка ні собі, ні вам, ні лаборанткам .. не дасть спокою ані на мить (Ю. Шовкопляс);
Це бажання було таким настирливим, що ледве не примусило зробити небезпечний крок – схопитись на ноги (В. Козаченко).
3. Завзятий, наполегливий у своїх діях.
Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Яновський);
На вузеньких вулицях Марокко вирує життя. Настирливі крамарі зазивають покупців до своїх крамниць (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)