настирливий
НАСТИ́РЛИВИЙ, а, е.
1. Який набридає, надокучає своїми діями, вчинками і т. ін.; набридливий, надокучливий.
Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (Н.-Лев., III, 1956, 225);
Марко вирішив позбавитись настирливих сусідів (Трубл., Шхуна.., 1940, 174);
Над колоною.. густою завісою курилась пилюга і чорною хмарою роїлися настирливі мухи (Збан., Між.. людьми, 1955, 76);
// перен. Який часто повторюється, одноманітно діє, неприємно вражаючи.
Темне небо.. неприязно зустріло їх настирливим холодним дощем (Хижняк, Тамара, 1959, 165);
Антон Іванович уже крізь сон почув настирливий стук у шибку (Стельмах, Правда.., 1961, 200).
2. перен. Який довго, невідступно діє, виявляється (про думку, ідею і т. ін.); невідчепний, нав’язливий.
Він бажав зайнятись бодай фізичною працею, щоб не допускати собі до голови настирливих думок і згадок (Фр., VI, 1951, 255);
— Ви віддали заводські лабораторії людині з настирливою ідеєю, яка ні собі, ні вам, ні лаборанткам.. не дасть спокою ані на мить (Шовк., Інженери, 1956, 72);
Це бажання було таким настирливим, що ледве не примусило зробити небезпечний крок — схопитись на ноги (Коз., Зол. грамота, 1939, 93).
3. Завзятий, наполегливий.
Вона була активна й наполеглива, настирлива й нещадна до тих, хто ставав їй на дорозі (Ю. Янов., II, 1954, 66).
Словник української мови (СУМ-11)