настирливо
НАСТИ́РЛИВО. Присл. до насти́рливий.
— Петрик, Петрик! — тихо, але настирливо казав Клим, — ось підожди, я щось тебе запитаю (Вас., І, 1959, 98);
Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач (Сміл., Сашко, 1954, 154);
Мрії ворушились серед мертвої тиші завзятущо, настирливо, навратливо (Н.-Лев., IV, 1956. 256);
Біля самісіньких дверей канцелярії три жінки настирливо домагалися, щоб їх пустили до голови артілі (Епік, Тв., 1958, 273).
Словник української мови (СУМ-11)