настирливо
НАСТИ́РЛИВО.
Присл. до насти́рливий.
– Петрик, Петрик! – тихо, але настирливо казав Клим, – ось підожди, я щось тебе запитаю (С. Васильченко);
Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач (Л. Смілянський);
Мрії ворушились серед мертвої тиші завзятущо, настирливо, навратливо (І. Нечуй-Левицький);
Біля самісіньких дверей канцелярії три жінки настирливо домагалися, щоб їх пустили до голови артілі (Г. Епік).
Словник української мови (СУМ-20)