недовірок —
недо́вірок іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
недовірок —
див. зрадник; чорт
Словник синонімів Вусика
недовірок —
-рка, ч. 1》 Той, хто недостатньо вірить у що-небудь, не остаточно переконаний у чомусь. || Той, хто зраджує своїм переконанням, принципам; ренегат. 2》 заст. Той, хто зрікся своєї віри або недостатньо вірить у Бога, духів і т. ін. 3》 зневажл. Людина, позбавлена хороших рис; виродок, негідник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
недовірок —
НЕДО́ВІРОК, рка, ч. 1. Той, хто недостатньо вірить у що-небудь, не остаточно переконаний у чомусь; // Той, хто зраджує своїм переконанням, принципам; ренегат. – З тим Дум'яком, недовірком і анархістом, я ледви [ледве] чи договорюся до чого (І. Франко).
Словник української мови у 20 томах
недовірок —
ВІРОВІДСТУ́ПНИК (людина, що відреклася від своєї віри, релігії), ВІДСТУ́ПНИК, БОГОВІДСТУ́ПНИК, РЕНЕГА́Т, ДИСИДЕ́НТ, ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ, НЕДО́ВІРОК (той, хто зрікшись своєї віри, прийняв іншу); ЄРЕТИ́К (людина, що відійшла від догм панівної релігії).
Словник синонімів української мови
недовірок —
НЕДО́ВІРОК, рка, ч. 1. Той, хто недостатньо вірить у що-небудь, не остаточно переконаний у чомусь; // Той, хто зраджує своїм переконанням, принципам; ренегат. — З тим Дум’яком, недовірком і анархістом, я ледви [ледве] чи договорюся до чого (Фр.
Словник української мови в 11 томах
недовірок —
Недовірок, -рка м. Ренегатъ; маловѣрный. Лях Бутурлак, клюшник галерський, сотник Переяславський, недовірок християнський. АД. 210.
Словник української мови Грінченка