недовір'я —
недові́р'я іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
недовір'я —
-я, с., до кого – чого і без додатка. Відсутність довір'я, підозріле ставлення до кого-, чого-небудь. || Сумнів у достовірності, правдивості і т. ін. чого-небудь. Посіяти недовір'я.
Великий тлумачний словник сучасної мови
недовір'я —
НЕДОВІ́Р'Я, я, с., до кого – чого і без дод. Відсутність довір'я, підозріле ставлення до кого-, чого-небудь. Вже двічі перевіряли [патрулі] мою синю печатку [в документі ], але ще нікому не прийшло в голову недовір'я до моєї особи (Ю.
Словник української мови у 20 томах
недовір'я —
НЕВІ́РА (відсутність віри, впевненості, переконаності в чому-небудь), НЕВІ́Р'Я, БЕЗВІ́Р'Я, НЕВІ́РСТВО рідше; МАЛОВІ́Р'Я (недостатність віри в що-небудь); СКЕПТИЦИ́ЗМ, СКЕ́ПСИС (критично недовірливе ставлення до чого-небудь).
Словник синонімів української мови