нерозумний —
[неироузумнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
нерозумний —
-а, -е. Розумово обмежений, тупий. || розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей). || Позбавлений розумного змісту.
Великий тлумачний словник сучасної мови
нерозумний —
НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий; дурний. Великомученече кулю! Дурна єси і нерозумна (Т. Шевченко); Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Л. Первомайський); // розм.
Словник української мови у 20 томах
нерозумний —
БЕЗГЛУ́ЗДИЙ (позбавлений здорового глузду, розумних підстав), НІСЕНІ́ТНИЙ, НЕПОДО́БНИЙ рідше, НЕСУСВІ́ТНИЙ підсил.розм., НЕСОСВІТЕ́ННИЙ підсил. розм.; БЕЗЗМІСТО́ВНИЙ (про діяльність — позбавлений рації, сенсу); НЕРОЗУ́МНИЙ, АБСУ́РДНИЙ підсил.
Словник синонімів української мови
нерозумний —
НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий. Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Перв., Райдуга.., 1960, 144); // розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей).
Словник української мови в 11 томах
нерозумний —
Нерозумний, -а, -е Неумный, глупый. Дурна дівчина, нерозумная по козаченьку плаче. Мет. 56.
Словник української мови Грінченка