нерозумний
НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е.
Розумово обмежений, тупий; дурний.
Великомученече кулю! Дурна єси і нерозумна (Т. Шевченко);
Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Л. Первомайський);
// розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей).
Не послухала [Олеся] – господь із нею! Буде гірко каятись нерозумна дівчина, тоді згадає нас! (Марко Вовчок);
// Позбавлений розумного змісту.
– Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (М. Коцюбинський);
– Я мушу взяти всю школу під захист від її нерозумного впливу (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)