нерозумний
НЕРОЗУ́МНИЙ, а, е. Розумово обмежений, тупий.
Незугарний, низькочолий, Нерозумний, хитрий, кволий, Викликав він тільки сміх, А подобатись не міг (Перв., Райдуга.., 1960, 144);
// розм. Нетямущий, недосвідчений, наївний (перев. про молодих людей).
Не послухала [Олеся] — господь із нею! Буде гірко каятись нерозумна дівчина, тоді згадає нас! (Вовчок, І,1955, 25);
// Позбавлений розумного змісту.
— Не вихоплюйся, синку, з нерозумним словом, бо назад ніяково вертатися (Коцюб., І, 1955, 33);
— Я мушу взяти всю школу під захист від її нерозумного впливу (Довж., І, 1958, 295).
Словник української мови (СУМ-11)