нерозум
НЕРО́ЗУМ, у, ч. Брак, відсутність розуму; нерозумність, дурість.
Більшого нерозуму, більшої шкоди для революції, яку чинять "ліві" революціонери, не можна собі й уявити! (Ленін, 31, 1951, 34);
Загине та неволя, котру тепер прості люди причиняють самим собі: чи то з нерозуму, чи з самолюбства (Фр., XVI, 1955, 84).
Словник української мови (СУМ-11)