Винуватель, винувач, р. обвинник; (в суді) прокурор, г. прокуратор.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
обвинувач —
обвинува́ч іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
обвинувач —
-а, ч. 1》 кого, чого.Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. 2》 юр. Особа, що підтримує обвинувачення в судовому процесі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обвинувач —
Винувач, звинувач, див. обличитель
Словник чужослів Павло Штепа
обвинувач —
ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого і без дод. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла .. Данило... Невільник, прикутий до галерної лави. Мученик і жахливий обвинувач жінки-зрадниці (З. Тулуб); Снігур ..
Словник української мови у 20 томах
обвинувач —
Особа або ж орган, який складає й підтримує під час судового процесу вимогу покарання звинуваченого.
Універсальний словник-енциклопедія
обвинувач —
ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла.. Данило… Невільник, прикутий до галерної лави.
Словник української мови в 11 томах