обвинувач

обвинува́ч

-а, ч.

1》 кого, чого.Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь.

2》 юр. Особа, що підтримує обвинувачення в судовому процесі.

Значення в інших словниках

1. обвинувач — обвинува́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. обвинувач — Винуватель, винувач, р. обвинник; (в суді) прокурор, г. прокуратор.  Словник синонімів Караванського
3. обвинувач — Винувач, звинувач, див. обличитель  Словник чужослів Павло Штепа
4. обвинувач — ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого і без дод. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла .. Данило... Невільник, прикутий до галерної лави. Мученик і жахливий обвинувач жінки-зрадниці (З. Тулуб); Снігур ..  Словник української мови у 20 томах
5. обвинувач — Особа або ж орган, який складає й підтримує під час судового процесу вимогу покарання звинуваченого.  Універсальний словник-енциклопедія
6. обвинувач — ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла.. Данило… Невільник, прикутий до галерної лави.  Словник української мови в 11 томах