обвинувач
обвинува́ч
-а, ч.
1》 кого, чого.Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь.
2》 юр. Особа, що підтримує обвинувачення в судовому процесі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвинувач — обвинува́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обвинувач — Винуватель, винувач, р. обвинник; (в суді) прокурор, г. прокуратор. Словник синонімів Караванського
- обвинувач — Винувач, звинувач, див. обличитель Словник чужослів Павло Штепа
- обвинувач — ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого і без дод. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла .. Данило... Невільник, прикутий до галерної лави. Мученик і жахливий обвинувач жінки-зрадниці (З. Тулуб); Снігур .. Словник української мови у 20 томах
- обвинувач — Особа або ж орган, який складає й підтримує під час судового процесу вимогу покарання звинуваченого. Універсальний словник-енциклопедія
- обвинувач — ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла.. Данило… Невільник, прикутий до галерної лави. Словник української мови в 11 томах