обвинувач
ОБВИНУВА́Ч, а́, ч.
1. кого, чого. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь.
Горпина похитнулася і зблідла.. Данило… Невільник, прикутий до галерної лави. Мученик і жахливий обвинувач жінки-зрадниці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 425);
Радіщев виступив грізним обвинувачем самодержавно-кріпосницького ладу (Вісник АН, 9, 1949, 54).
2. юр. Особа, що підтримує обвинувачення в судовому процесі.
Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається останнє слово (Рад. суд, 1951, 57);
Місцевий обвинувач був хворий, і обвинувачення підтримував приїжджий (Сміл., Сад, 1952, 207).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обвинувач — обвинува́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- обвинувач — Винуватель, винувач, р. обвинник; (в суді) прокурор, г. прокуратор. Словник синонімів Караванського
- обвинувач — -а, ч. 1》 кого, чого.Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. 2》 юр. Особа, що підтримує обвинувачення в судовому процесі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обвинувач — Винувач, звинувач, див. обличитель Словник чужослів Павло Штепа
- обвинувач — ОБВИНУВА́Ч, а́, ч. 1. кого, чого і без дод. Той, хто обвинувачує кого-, що-небудь у чомусь. Горпина похитнулася і зблідла .. Данило... Невільник, прикутий до галерної лави. Мученик і жахливий обвинувач жінки-зрадниці (З. Тулуб); Снігур .. Словник української мови у 20 томах
- обвинувач — Особа або ж орган, який складає й підтримує під час судового процесу вимогу покарання звинуваченого. Універсальний словник-енциклопедія