обвисати

Звисати, спадати <�додолу>; (- одяг) висіти; (над чим) нависати, виснути; (на чому) зависати, повисати; (- гілля) док. ОБВИСНУТИ, ОБВАЖНІТИ.

Значення в інших словниках

1. обвисати — обвиса́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обвисати — -аю, -аєш, недок., обвиснути, -ну, -неш; мин. ч. обвис, обвисла, обвисло і обвиснув, обвиснула, обвиснуло; док. 1》 Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу. || від чого. Відтягуватися донизу під вагою чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обвисати — ОБВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обви́снув, ла, ло; док. 1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу. Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (П.  Словник української мови у 20 томах
4. обвисати — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути.  Словник синонімів української мови
5. обвисати — Обвиса́ти, -са́ю, -са́єш; обви́снути, -ну, -неш; обви́с, -ви́сла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обвисати — ОБВИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБВИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. обвис, обвиснув, ла, ло; док. 1. Звішуючись, опускатися, спадати донизу; звисати додолу. Майор сидів, блідий, пухнасті вуси обвисли, з кінчика носа краплинами скочувався піт (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах