обдаровувати

Дарувати, задаровувати, обдаряти, надаряти, НАДІЛЯТИ, д. обдавати; док. ОБДАРУВАТИ, надарувати, подарувати.

Значення в інших словниках

1. обдаровувати — обдаро́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обдаровувати — див. задобрювати  Словник синонімів Вусика
3. обдаровувати — -ую, -уєш, недок., обдарувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Наділяти дарами, подарунками; підносити дари, подарунки. || тільки док., рідко. Подарувати що-небудь одне, одну річ. 2》 перен. Виявляти до кого-небудь щиру прихильність, доброзичливість і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обдаровувати — ОБДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що чим. 1. Наділяти дарами, подарунками; підносити дари. Хлопці цілували вуйків в руки, а вуйки їх гладили і шустками [шістками] обдаровували (Марко Черемшина)...  Словник української мови у 20 томах
5. обдаровувати — обдаро́вувати / обдарува́ти по́глядом (у́смішкою, по́смішкою і т. ін.) кого, перев. яким (якою). Дивитися на кого-небудь, виражаючи певні почуття. Текля .. ясною усиішкою обдаровувала запорошеного Сеня (тракториста) (К.  Фразеологічний словник української мови
6. обдаровувати — ДАРУВА́ТИ кому що (передавати у власність безкоштовно), ДАРИ́ТИ розм., ПРЕЗЕНТУВА́ТИ заст., розм.; ДАВА́ТИ, ПІДНО́СИТИ (перев. із сл. подарунок, дар тощо); ОБДАРО́ВУВАТИ, ЗАДАРО́ВУВАТИ, ОЗОЛО́ЧУВАТИ (ОБЗОЛО́ЧУВАТИ) розм., ОБДАРЯ́ТИ розм., ОБДАВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. обдаровувати — Обдаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. обдаровувати — ОБДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБДАРУВА́ТИ, ую, уеш, док., перех. 1. Наділяти дарами, подарунками; підносити дари, подарунки. Хлопці цілували вуйків в руки, а вуйки їх гладили і шустками [грошима] обдаровували (Черемш., Тв.  Словник української мови в 11 томах