обдирати

Стягати <�знімати> останню сорочку; (шкуру) знімати, здирати, (цілком) облуплювати; (шкіру) обдряпувати, дряпати, обшморгувати, обшарпувати; (одяг) обривати, дерти.

Значення в інших словниках

1. обдирати — обдира́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. обдирати — див. грабувати  Словник синонімів Вусика
3. обдирати — -аю, -аєш, недок., обдерти і обідрати, обдеру, обдереш; мин. ч. обдер, обдерла, обдерло і обідрав, обідрала, обідрало; док., перех., з кого – чого і без додатка. 1》 Знімати, зривати кругом, з усіх боків чого-небудь оболонку, верхній шар, покриття і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обдирати — (зерно) шеретувати, вишеретовувати, вишеретувати, повишеретовувати, зішеретовувати, зішеретувати, позішеретовувати, нашеретовувати, нашеретувати, понашеретовувати, (кору) обчірати, обчерсти, обчерти, пообчірати, (купця) здирати, здерти, зідрати...  Словник чужослів Павло Штепа
5. обдирати — ОБДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБДЕ́РТИ, ОБІДРА́ТИ, обдеру́, обдере́ш; мин. ч. обде́р і обідра́в, ла, ло; док., кого, що. 1. Знімати, зривати кругом, з усіх боків чого-небудь оболонку, верхній шар, покриття і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
6. обдирати — обде́рти (обідра́ти) / обдира́ти до ни́тки (до ни́точки) кого і без додатка. Позбавити майна, засобів існування тощо; обібрати, пограбувати когось. — Ви, захисник народу, .. обдерли народ до нитки, кинули на голодну смерть (Л. Смілянський).  Фразеологічний словник української мови
7. обдирати — ДРЯ́ПАТИ (чіпляти, шкребти чимсь гострим, твердим якусь поверхню, часто залишаючи подряпини), ШКРЯ́БАТИ, ДРЯ́ПАТИСЯ, ДЕ́РТИ розм., ДРА́ТИ розм., СКОРО́ДИТИ розм.; РОЗДРЯ́ПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, ОБДИРА́ТИ (робити глибокі подряпини — перев. на шкірі). — Док.  Словник синонімів української мови
8. обдирати — Обдира́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є; обде́рти і обідра́ти, обдеру́, -дере́ш; обде́р, обде́рла і обідра́в, -дра́ла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. обдирати — ОБДИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОБДЕ́РТИ і ОБІДРА́ТИ, обдеру́, обдере́ш; мин. ч. обде́р і обідра́в, ла, ло; док., перех., з кого — чого і без додатка. 1. Знімати, зривати кругом, з усіх боків чого-небудь оболонку, верхній шар, покриття і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
10. обдирати — Обдира́ти, -ра́ю, -єш сов. в. обдерти и обідрати, -деру, -ре́ш, гл. 1) Обдирать, ободрать. 2) Грабить, ограбить. Мужика вдень обдери, а вночі обросте. Ном. № 1256. Церкву обдирає, а корчму латає. Ном. № 11723.  Словник української мови Грінченка