облизень

жм., (жениху) відмова; П. невдача <н. це пахне облизнем>.

Значення в інших словниках

1. облизень — о́близень іменник чоловічого роду жарт.  Орфографічний словник української мови
2. облизень — -зня, ч., жарт. Відмова при залицянні, сватанні або в якому-небудь проханні взагалі. Їсти облизні — заздрісно дивитися на що-небудь принадне, але недоступне; облизуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. облизень — О́БЛИЗЕНЬ, зня, ч., жарт. Відмова при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі. Отак не один богослов з облизнем [від дівчини] поїхав (Свидн.  Словник української мови в 11 томах
4. облизень — О́БЛИЗЕНЬ, зня, ч., жарт. Відмова при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі. Було, Микита почухається та з тим облизнем i пiде (Г. Квітка-Основ'яненко); Отак не один богослов з облизнем [від дівчини] поїхав (А.  Словник української мови у 20 томах
5. облизень — діста́ти (оде́ржати) / дістава́ти (оде́ржувати) о́близня від кого і без додатка. Зазнати невдачі у тому, на що розраховував, сподівався, чого домагався. — Я боюсь дістати облизня, я хворобливо боюсь показатись смішним перед жінкою, яку люблю (В.  Фразеологічний словник української мови
6. облизень — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання).  Словник синонімів української мови
7. облизень — О́близень, -зня, -зневі; -лизні, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. облизень — Облизень, -зня м. Первоначально: облизываніе себя. ззісти облизня говорилось сперва о собакѣ: разсчитывала получить ѣду, но ничего не получила, лишь облизалась. Отсюда уже о людяхъ: піймати, вхопити, ззісти облизня. Получить отказъ, потерпѣть неудачу.  Словник української мови Грінченка