облизень
О́БЛИЗЕНЬ, зня, ч., жарт. Відмова при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі.
Отак не один богослов з облизнем [від дівчини] поїхав (Свидн., Люборацькі, 1955, 87);
[Степан Демидович:] Каже [дочка], що ви їй противні, осоружні… [Писар:] Се мені пророкує облизня (Сам., II, 1958, 144).
◊ Ї́сти о́близні — заздрісно дивитися на що-небудь принадне, але недоступне; облизуватися.
[Юда:] Я дбав про харч, про хату для гурту цілого і про старців,.. а сам голодний, збіганий, як пес, їв облизні та думкою, як дурень, мав багатіти… (Л. Укр., III, 1952, 138);
О́близня спійма́ти (пійма́ти, схопи́ти, вхопи́ти, отри́мати, діста́ти, скуштува́ти, з’ї́сти і т. ін.);
а) лишитися без того, на що розраховував, сподівався, чого добивався; зазнати невдачі.
Рубанюк тримався на допитах, як справжній комуніст; спіймала поліція облизня і змушена була Дениса випустити на волю (Цюпа, Назустріч.., 1958, 118);
Коваль.. розшолопав, перед ким він єсть, уклонивсь панотцеві да й потяг у хату, піймавши облизня (П. Куліш, Вибр., 1969, 120);
Він.. підійшов до гурту з-за людських спин, наставив вухо, щоб слухати, але його ходу почули, і він.. мусив схопити облизня (Д. Бедзик, Студ. води, 1959, 156);
Діставши облизня, фашист тікає, як не перерветься (Ю. Янов., І, 1954, 48);
б) дістати відмову при сватанні, залицянні.
Роман заслав старостів до однієї дуже гарної дівчини, але вхопив од неї облизня (Н.-Лев., VI, 1966, 418).
Словник української мови (СУМ-11)