облизень
О́БЛИЗЕНЬ, зня, ч., жарт.
Відмова при залицянні, сватанні або у якому-небудь проханні взагалі.
Було, Микита почухається та з тим облизнем i пiде (Г. Квітка-Основ'яненко);
Отак не один богослов з облизнем [від дівчини] поїхав (А. Свидницький);
[Степан Демидович:] Каже [дочка], що ви їй противні, осоружні... [Писар:] Се мені пророкує облизня (В. Самійленко);
– Ось так: тому півдесятини, тому могорича, тому те, тому се, а тобі, бабо, облизня (У. Самчук);
Як це так? Глум? Посміх? Самі пили, а мені облизня? (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)