обмаль —
присл., розм. Недостатньо, малувато.
Великий тлумачний словник сучасної мови
обмаль —
О́БМАЛЬ, присл., розм. Недостатньо, малувато. В Карпатах не дурно такі замлілі та сухорляві люди: тут обмаль хліба, а робота важка (Н.-Лев., II, 1956, 406); — Може, на війні людей обмаль, а нас отут затримують (Кочура, Зол. грамота, 1960, 218).
Словник української мови в 11 томах
обмаль —
О́БМАЛЬ, присл., розм. Недостатньо. В Карпатах не дурно такі замлілі та сухорляві люди: тут обмаль хліба, а робота важка (І. Нечуй-Левицький); – Може, на війні людей обмаль, а нас отут затримують (П. Кочура).
Словник української мови у 20 томах
обмаль —
МА́ЛО присудк. сл. (менше, ніж треба), НЕДОСТА́ТНЬО, НЕГУ́СТО розм., О́БМАЛЬ розм., ЗАМА́ЛО розм., СКУПЕ́НЬКО розм. Голова велика, а розуму мало (М. Номис); І хоч дали йому тоді корисне діло — пожежню, він, проте, вважає, що цього йому недостатньо (О.
Словник синонімів української мови
обмаль —
О́бмаль, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обмаль —
Обмаль нар. Маловато. Пшениці у нас тепер обмаль, не вродила. Павлогр. у.
Словник української мови Грінченка