Словник синонімів Караванського

оповістка

Оповіщення, повідомлення; (судова) сповіщення; (тривоги) сигнал; (- що) звістка; (усна) ЖМ. розповідь.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. оповістка — опові́стка іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. оповістка — Оповістка. Оголошення. Заведено невідмінно до нового 1896 р. усі написи на двірцях, шляхах, оповістках і т. п. в трехмовах, то єстьрускій, польскій і німецкій, і то під острою одвічальностю (Б., 1895, 157, 3) // порівн. рос. оповестить — повідомити, сповістити і пол. opowiastka — оповідання  Українська літературна мова на Буковині
  3. оповістка — див. бувальщина; звістка; оголошення  Словник синонімів Вусика
  4. оповістка — -и, ж., рідко. 1》 Те саме, що оголошення 2). 2》 Письмове повідомлення про що-небудь. || Письмовий виклик куди-небудь; повістка. 3》 Сигнал, яким оповіщають про що-небудь. 4》 розм. Те саме, що оповідання 2). 5》 діал. Звістка, вість.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оповістка — ОПОВІ́СТКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що оголо́шення 2. Старий князь Адольф, порадившись з жінкою, дав оповістку в своєму царстві і по всій німецькій землі, що він весною, через тиждень після Великодня, буде справляти при своєму дворі великий турнір...  Словник української мови у 20 томах
  6. оповістка — оповістка оголошення; анонс (ст): У фойє заходять постаті, товпляться коло кас, вертаються, затримуються перед оповістками про виставу і знову входять. Що сьогодні грають? “Оборона Ксантипи”, “Фройлян доктор", “Людина, що стала четвергом” чи “Наше містечко”? (Нижанківський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. оповістка — ОГОЛО́ШЕННЯ (письмове повідомлення про щось), ОПОВІ́ЩЕННЯ, ОПОВІ́СТКА рідше, ОБ'Я́ВА рідше. На круглій тумбі наклеєно кілька оголошень (В. Петльований); На оповіщенні намальовані були різні чуда, які Шмідель і його служба показували з коньми і самі (О.  Словник синонімів української мови
  8. оповістка — Опо́вістка, -тки, -тці; -вістки, -ток  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оповістка — ОПОВІ́СТКА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що оголо́шення 2. Він прочитував цілу газету від заголовку аж до оповісток (Март., Тв., 1954, 418); Ще з самого ранку над верстатом висіла оповістка про загальні збори (Панч, II, 1956, 456).  Словник української мови в 11 томах
  10. оповістка — Оповістка, -ки ж. Объявленіе, извѣщеніе; сообщеніе, извѣстіе. ум. оповісточка. Чом же ти, мій сину, оповісточки ніякої не дав? О. 1862. VIII. 17.  Словник української мови Грінченка