опір —
[оп'ір] опору, м. (на) опор'і, мн. опорие, опор'іў
Орфоепічний словник української мови
опір —
I опору, ч. 1》 Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2》 Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3》 спец.
Великий тлумачний словник сучасної мови
опір —
О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Л. Дмитерко); // (з великої літери). Народний рух проти фашистських окупантів у країнах Західної Європи.
Словник української мови у 20 томах
опір —
О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою).
Словник синонімів української мови
опір —
О́пір, о́пору, -рові
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
опір —
О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Дмит., Наречена, 1959, 169).
Словник української мови в 11 томах
опір —
Опір нар. Сопротивляясь. йде опір. Сопротивляется, упрямится. Ном. ст. 269. опір стати. Оказать сопротивленіе. Ви проти нас обидва опір стали. К. ПС. 8. --------------- Опір, опо́ру м. Сопротивленіе.
Словник української мови Грінченка