опір
О́ПІР, о́пору, ч.
1. Дія за знач. опира́тися 3.
Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Л. Дмитерко);
// (з великої літери). Народний рух проти фашистських окупантів у країнах Західної Європи.
В італійському Опорі боролися й українці (із журн.);
Зростали антифашистські сили, поповнювалися сотнями й тисячами борців бойові загони руху Опору (з наук. літ.);
Учасник Опору.
2. Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимсь, чимсь.
Покинувши глибінь, В борні стомившися, рибина тратить опір... (М. Рильський).
3. спец. Властивість, здатність чого-небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила, ступінь такого протистояння.
Інструментальні матеріали повинні добре чинити опір спрацьованості (з навч. літ.);
При вийманні вугілля комбайнами ознакою міцності є опір вугілля сколюванню і роздрібненню (з наук. літ.);
// Сила протидії провідника рухові електричного струму в ланцюзі.
Кожна з порід відрізняється своїм електричним опором, властивим лише їй (з наук.-попул. літ.).
4. Елемент електричного ланцюга, який дозволяє регулювати силу струму в ланцюзі.
Бригада монтажників .. встановила 9 магнітних станцій і близько 70 ящиків опору (з наук.-попул. літ.).
5. діал. Опора.
Ногами сував [Панько] по брамі, шукаючи якогось опору (Л. Мартович);
– Романе, ти поглянь-но, як тут гарно! – ставить на опір саморобний етюдник (М. Стельмах).
Злама́ти оборо́ну (фронт, о́пір і т. ін.) див. зла́мувати;
Чини́ти (ста́вити, учиня́ти і т. ін.) / учини́ти о́пір <�Стоя́ти / ста́ти [в (на)] о́пір> див. чини́ти¹.
△ (1) О́пір матеріа́лів:
а) здатність матеріалів протидіяти зміні їхньої форми;
б) наука про міцність і види деформації матеріалів та елементів конструкцій машин і споруд.
– Справді, я обмежений тип, – картав себе безжально Передерій, сидячи в аудиторії і слухаючи лекцію з опору матеріалів (Н. Рибак);
Кафедра опору матеріалів.
Словник української мови (СУМ-20)