опір

О́ПІР, о́пору, ч.

1. Дія за знач. опира́тися 3.

Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Л. Дмитерко);

// (з великої літери). Народний рух проти фашистських окупантів у країнах Західної Європи.

В італійському Опорі боролися й українці (із журн.);

Зростали антифашистські сили, поповнювалися сотнями й тисячами борців бойові загони руху Опору (з наук. літ.);

Учасник Опору.

2. Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимсь, чимсь.

Покинувши глибінь, В борні стомившися, рибина тратить опір... (М. Рильський).

3. спец. Властивість, здатність чого-небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила, ступінь такого протистояння.

Інструментальні матеріали повинні добре чинити опір спрацьованості (з навч. літ.);

При вийманні вугілля комбайнами ознакою міцності є опір вугілля сколюванню і роздрібненню (з наук. літ.);

// Сила протидії провідника рухові електричного струму в ланцюзі.

Кожна з порід відрізняється своїм електричним опором, властивим лише їй (з наук.-попул. літ.).

4. Елемент електричного ланцюга, який дозволяє регулювати силу струму в ланцюзі.

Бригада монтажників .. встановила 9 магнітних станцій і близько 70 ящиків опору (з наук.-попул. літ.).

5. діал. Опора.

Ногами сував [Панько] по брамі, шукаючи якогось опору (Л. Мартович);

– Романе, ти поглянь-но, як тут гарно! – ставить на опір саморобний етюдник (М. Стельмах).

Злама́ти оборо́ну (фронт, о́пір і т. ін.) див. зла́мувати;

Чини́ти (ста́вити, учиня́ти і т. ін.) / учини́ти о́пір <�Стоя́ти / ста́ти [в (на)] о́пір> див. чини́ти¹.

△ (1) О́пір матеріа́лів:

а) здатність матеріалів протидіяти зміні їхньої форми;

б) наука про міцність і види деформації матеріалів та елементів конструкцій машин і споруд.

– Справді, я обмежений тип, – картав себе безжально Передерій, сидячи в аудиторії і слухаючи лекцію з опору матеріалів (Н. Рибак);

Кафедра опору матеріалів.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me