опір

о́пір

[оп'ір]

опору, м. (на) опор'і, мн. опорие, опор'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опір — Піти до опору: почати опиратися, супротивитися [III] Словник з творів Івана Франка
  2. опір — О́пір, о́пору, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. опір — О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Л. Дмитерко); // (з великої літери). Народний рух проти фашистських окупантів у країнах Західної Європи. Словник української мови у 20 томах
  4. опір — Опір нар. Сопротивляясь. йде опір. Сопротивляется, упрямится. Ном. ст. 269. опір стати. Оказать сопротивленіе. Ви проти нас обидва опір стали. К. ПС. 8. --------------- Опір, опо́ру м. Сопротивленіе. Словник української мови Грінченка
  5. опір — Заперечення, незгода, опозиція, протест, противлення, протидія, протистояння, спинчання, спротив, супротив Словник синонімів Вусика
  6. опір — О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Словник синонімів української мови
  7. опір — о́пір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  8. опір — Протидія, г. спротив; (сила опору) відпорність, опірність; п! ОПОЗИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  9. опір — I опору, ч. 1》 Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2》 Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. опір — О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Дмит., Наречена, 1959, 169). Словник української мови в 11 томах