1. Великий тлумачний словник сучасної мови

опір

о́пір

I опору, ч.

1》 Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір.

2》 Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось.

3》 спец. Властивість, здатність чого-небудь протистояти певним впливам, змінам, а також сила, ступінь такого протистояння.

Опір матеріалів — а) здатність матеріалів протидіяти зміні їхньої форми; б) наука про міцність і види деформації матеріалів та елементів конструкцій машин і споруд.

|| Сила протидії провідника рухові електричного струму в колі. Опір ділянки електричного кола.

Внутрішній опір — опір джерела електричного струму.

Зовнішній опір — загальний опір усіх ділянок електричного кола, крім опору джерела електричного струму.

4》 Властивість провідника, від якої залежить сила струму в колі.

Електричний опір — фізична величина, що характеризує протидію провідника електричного струму (одиниця в СІ – ом, Ом).

5》 діал. Опора.

II присл., діал.

Опираючись, пручаючись.

Опір(ом) стати — вчинити опір.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опір — Піти до опору: почати опиратися, супротивитися [III] Словник з творів Івана Франка
  2. опір — о́пір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. опір — Протидія, г. спротив; (сила опору) відпорність, опірність; п! ОПОЗИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  4. опір — Заперечення, незгода, опозиція, протест, противлення, протидія, протистояння, спинчання, спротив, супротив Словник синонімів Вусика
  5. опір — [оп'ір] опору, м. (на) опор'і, мн. опорие, опор'іў Орфоепічний словник української мови
  6. опір — О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Л. Дмитерко); // (з великої літери). Народний рух проти фашистських окупантів у країнах Західної Європи. Словник української мови у 20 томах
  7. опір — О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Словник синонімів української мови
  8. опір — О́пір, о́пору, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. опір — О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Дмит., Наречена, 1959, 169). Словник української мови в 11 томах
  10. опір — Опір нар. Сопротивляясь. йде опір. Сопротивляется, упрямится. Ном. ст. 269. опір стати. Оказать сопротивленіе. Ви проти нас обидва опір стали. К. ПС. 8. --------------- Опір, опо́ру м. Сопротивленіе. Словник української мови Грінченка