опір

О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до Батьківщини, що проявляється насамперед у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам (М. Рильський); Хоча тіло квітки (рясту) ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоди — її дух вже ніжний, теплий, весняний (Ю. Смолич); І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю (Л. Глібов); Партизанська піхота.. лежала вже в окопах, готуючись до відсічі (Ю. Яновський).

О́ПІР спец. (здатність протидіяти чому-небудь, а також сила, ступінь такої протидії), ОПІ́РНІСТЬ. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали (з підручника); Його (вітамін С) вживають як засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань (з журналу).

ОПО́РА (те, на що спираються або на що можна спертися), ПІДПО́РА, ОПЕРТЯ, О́ПІР діал. Шукала ногами опори, але не знаходила (Г. Хоткевич); І не раз його рука, шукаючи підпори, Спиралась на її плече запевне (Леся Українка); Панюшкін.. приготувався до стрільби навлежки, рейка йому опертям (О. Гончар); Ногами сував по брамі, шукаючи якогось опору (Лесь Мартович).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опір — Піти до опору: почати опиратися, супротивитися [III] Словник з творів Івана Франка
  2. опір — о́пір іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. опір — Протидія, г. спротив; (сила опору) відпорність, опірність; п! ОПОЗИЦІЯ. Словник синонімів Караванського
  4. опір — Заперечення, незгода, опозиція, протест, противлення, протидія, протистояння, спинчання, спротив, супротив Словник синонімів Вусика
  5. опір — [оп'ір] опору, м. (на) опор'і, мн. опорие, опор'іў Орфоепічний словник української мови
  6. опір — I опору, ч. 1》 Дія за знач. опиратися 3). Чинити опір. 2》 Здатність протистояти, протидіяти кому-, чому-небудь, боротися, змагатися з кимось, чимось. 3》 спец. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. опір — О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Л. Дмитерко); // (з великої літери). Народний рух проти фашистських окупантів у країнах Західної Європи. Словник української мови у 20 томах
  8. опір — О́пір, о́пору, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. опір — О́ПІР, о́пору, ч. 1. Дія за знач. опира́тися 3. Весна остаточно перемогла опір зими і зігрівала землю теплом, квітчала цвітом (Дмит., Наречена, 1959, 169). Словник української мови в 11 томах
  10. опір — Опір нар. Сопротивляясь. йде опір. Сопротивляется, упрямится. Ном. ст. 269. опір стати. Оказать сопротивленіе. Ви проти нас обидва опір стали. К. ПС. 8. --------------- Опір, опо́ру м. Сопротивленіе. Словник української мови Грінченка