опір
О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до Батьківщини, що проявляється насамперед у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам (М. Рильський); Хоча тіло квітки (рясту) ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоди — її дух вже ніжний, теплий, весняний (Ю. Смолич); І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю (Л. Глібов); Партизанська піхота.. лежала вже в окопах, готуючись до відсічі (Ю. Яновський).
О́ПІР спец. (здатність протидіяти чому-небудь, а також сила, ступінь такої протидії), ОПІ́РНІСТЬ. Металеві сплави мають значно більший питомий опір, ніж чисті метали (з підручника); Його (вітамін С) вживають як засіб, що підвищує опірність організму до інфекційних захворювань (з журналу).
ОПО́РА (те, на що спираються або на що можна спертися), ПІДПО́РА, ОПЕРТЯ, О́ПІР діал. Шукала ногами опори, але не знаходила (Г. Хоткевич); І не раз його рука, шукаючи підпори, Спиралась на її плече запевне (Леся Українка); Панюшкін.. приготувався до стрільби навлежки, рейка йому опертям (О. Гончар); Ногами сував по брамі, шукаючи якогось опору (Лесь Мартович).
Словник синонімів української мови