оренда —
оре́нда 1 іменник жіночого роду тимчасове користування; плата оре́нда 2 іменник жіночого роду шинок, корчма іст.
Орфографічний словник української мови
оренда —
Засноване на договорі строкове платне володіння і користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. "Про оренду майна державних підприємств та організацій", Стаття 2
Словник термінів законодавства України
оренда —
-и, ж. 1》 Наймання, тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою, обладнанням, виробничими площами, машинами і т. ін. на договірних засадах.
Великий тлумачний словник сучасної мови
оренда —
Винаєм, чинш, див. аренда, концесія, посесія, рент
Словник чужослів Павло Штепа
оренда —
ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Панас Мирний); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина.
Словник української мови у 20 томах
оренда —
(англ. lease rent) 1. тимчасове володіння майном на умовах, що встановлюються в угоді між власником майна та особою, в користування якої це майно передається (орендар).
Економічний словник
оренда —
оре́нда (від лат. arendo – здаю в найми, наймаю) 1. Найм майна (житлових чи інших приміщень, землі тощо) з правом тимчасового користування ним за певну плату. 2. Плата за користування таким майном.
Словник іншомовних слів Мельничука
оренда —
Угода, на підставі якої орендар отримує у користування чуже нерухоме чи рухоме майно або певні права в обмін за визначену орендну плату.
Універсальний словник-енциклопедія
оренда —
ОРЕ́НДА (тимчасове користування земельною ділянкою, будівлею тощо на договірних засадах), ПОСЕ́СІЯ іст.; ПОЛІ́ТОК діал. (річна оренда). — Більшу половину землі (князь Куракін) в оренду здавав (А.
Словник синонімів української мови
оренда —
ОРЕ́НДА, и, ж. 1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах. Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Мирний, IV, 1955, 240); Треба було [Мірошниченкові] йти до млина.
Словник української мови в 11 томах
оренда —
рос. аренда 1. Надання майна, землі тощо його господарем для тимчасового користування іншій особі за певну плату на договірних умовах.
Eкономічна енциклопедія
оренда —
Оре́нда, -ди ж. Аренда. Держав у його на оренді кормчу. ЗОЮР. І. 241.
Словник української мови Грінченка