оренда
ОРЕ́НДА, и, ж.
1. Тимчасове користування будівлями, земельною ділянкою і т. ін. на договірних засадах.
Мерщій здали [пани] землю в оренду, а самі врозтіч (Панас Мирний);
Треба було [Мірошниченкові] йти до млина. Не молоти, а перевіряти, чи не пустує млин, взятий в оренду Варчуком (М. Стельмах);
Хто має добрий колодязь, той і панує. Хоче – торгує сам, хоче – здає в оренду за великі гроші (О. Гончар).
2. Плата за таке користування.
Оренда пішла вгору, земля подорожчала (Панас Мирний);
– Коли люди захочуть, то і вам, ласкавий пане, доведеться оренду платити (М. Стельмах).
3. іст. Шинок, корчма.
Дидона рано ісхопилась, Пила з похмілля сирівець; А послі [після] гарно нарядилась, Як би в оренду на танець (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)