орендар
ОРЕНДА́Р, я́, ч.
1. Особа або організація, яка орендує що-небудь.
До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (А. Іщук);
Невдовзі по обіді до дівчини завітав сам орендар, колишній домовласник і садівник (В. Підмогильний);
Орендар орієнтується на максимум прибутку сьогодні (з газ.).
2. іст. Шинкар, корчмар.
Місцевий орендар набив повну комору заставами (Н. Кобринська);
Лиш у корчмі світиться. Чи гроші орендар рахує пізно вночі, а чи, може, Юрішко не спить (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)