орендар —
оренда́р іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
орендар —
[ореиндар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -арев'і/-ар'у, кл. -ар'у, мн. -ар'і, -ар'іў, д. -ар'ам
Орфоепічний словник української мови
орендар —
-я, ч. 1》 Той, хто орендує що-небудь. 2》 іст. Шинкар, корчмар.
Великий тлумачний словник сучасної мови
орендар —
Винаймач, чиншовик, див. посесор
Словник чужослів Павло Штепа
орендар —
ОРЕНДА́Р, я́, ч. 1. Особа або організація, яка орендує що-небудь. До гурту підійшов орендар вербівського млина, досить ще молодий Нухим Абрамович (А. Іщук); Невдовзі по обіді до дівчини завітав сам орендар, колишній домовласник і садівник (В.
Словник української мови у 20 томах
орендар —
(англ. tenant, renter) юридична чи фізична особа, що одержує в тимчасове користування той чи інший об’єкт оренди.
Економічний словник
орендар —
оренда́р особа або організація, якій щось надано в оренду.
Словник іншомовних слів Мельничука
орендар —
ОРЕНДА́Р (той, хто орендує що-небудь), ОРЕНДА́ТОР розм. рідко, ПОСЕ́СОР заст. Довбуш, борючись проти ненависної шляхти, урядовців і орендарів, тим самим виступав і проти національного поневолення (з журналу)...
Словник синонімів української мови
орендар —
ОРЕНДА́Р, я́, ч. 1. Той, хто орендує що-небудь. У вільній, республікансько-демократичній Америці в 1910 році було 1½ мільйона орендарів-здольщиків, з них понад 1 мільйон негрів (Ленін, 27, 1972, 134); До гурту підійшов орендар вербівського млина...
Словник української мови в 11 томах
орендар —
рос. арендополучатель особа або організація, яка винаймає, отримує в оренду майно, землю, якій щось надано в оренду (орендатор).
Eкономічна енциклопедія