орієнтуватися

(в чім) розбиратися, бути зорієнтованим, давати собі раду в чім; (на що) тримати <�держати> курс, прямувати до чого; (на кого) покладати надію, робити ставку, брати приклад з.

Значення в інших словниках

1. орієнтуватися — орієнтува́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. орієнтуватися — [ор'ійеинтуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
3. орієнтуватися — -уюся, -уєшся, недок. і док. 1》 Визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху. Орієнтуватися по карті. || Розбиратися в розташуванні чого-небудь, вільно рухаючись, пересуваючись. 2》 у чому, перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. орієнтуватися — Обізнаватися, обізнатися, пообізнаватися, ознайомлюватися, ознайомитися, поознайомлюватися, придивлятися, придивитися, попридивлятися  Словник чужослів Павло Штепа
5. орієнтуватися — ОРІЄНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. 1. по чому і без дод. Визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху. Бентсен, орієнтуючись по компасу, накреслив у своєму блокноті план бухти (М.  Словник української мови у 20 томах
6. орієнтуватися — ОРІЄНТУВА́ТИСЯ (уміти оцінити обставини, розуміти те, що відбувається), РОЗБИРА́ТИСЯ. Він навчився швидко орієнтуватися в незнайомому місті (О. Донченко); Досвідченим зором він розбирається вже, хто сидить перед ним (М. Стельмах).  Словник синонімів української мови
7. орієнтуватися — Орієнтува́тися, -ту́юся, -ту́єшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. орієнтуватися — ОРІЄНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. і док. 1. Визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху. Бентсен, орієнтуючись по компасу, накреслив у своєму блокноті план бухти (Трубл.  Словник української мови в 11 томах