орієнтація

П. (на кого) покладання надій, курс, ставка; (дія) орієнтування.

Значення в інших словниках

1. орієнтація — орієнта́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. орієнтація — [ор'ійеинтац'ійа] -йі, ор. -йеійу  Орфоепічний словник української мови
3. орієнтація — -ї, ж. 1》 Дія за знач. орієнтуватися 1); визначення місця свого перебування у просторі або напряму свого руху. || Здатність визначати місце свого перебування у просторі або напрям свого руху. || мат.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. орієнтація — Напрям  Словник чужослів Павло Штепа
5. орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́ти 1 і орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. Принцип орієнтації кажанів у повітрі нагадує принцип роботи радарних установок (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
6. орієнтація — (англ. оrientation) процес, за допомогою якого новий службовець вивчає роботодавця та нову роботу.  Економічний словник
7. орієнтація — орієнта́ція [франц. orientation, від лат. oriens (orientis) – схід] 1. Визначення положення в просторі (напр., судна). 2. Уміння вибрати напрям, з’ясувати обстановку. 3. Напрям у політиці, поглядах, діяльності. 4. матем.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. орієнтація — Орієнта́ція, -ції, -цією; -та́ції, -цій  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. До цього часу залишається загадковим чуття орієнтації у птахів, кажанів..  Словник української мови в 11 томах
10. орієнтація — рос. ориентация 1. Спрямованість дій економічного суб'єкта й вибір та дотримання вибраного напряму. 2. Спонукання, розпорядження діяти певним чином.  Eкономічна енциклопедія