орієнтація
ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Дія за знач. орієнтува́ти 1 і орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху.
Принцип орієнтації кажанів у повітрі нагадує принцип роботи радарних установок (з наук.-попул. літ.);
Орієнтація фасаду [української хати] великою мірою залежала також від напряму долин і від процесу дроблення селянських садиб (з наук. літ.);
// Здатність визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху.
– Ви тут не зіб'єтеся? – питається підполковник, загубивши орієнтацію на плутанині .. доріг, доріжок і стежок (М. Стельмах);
Тут [у літаку] у тебе ні штурмана, ні радиста .. Зате ж натреновуєш око в орієнтації, налягаєш на техніку пілотування (О. Гончар).
2. у чому, перен. Уміння розібратися в якихось обставинах, у навколишній обстановці.
Її [Катерину] покинули .. хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Ірина Вільде).
3. на кого – що і без прям. дод., перен. Спрямування поглядів, діяльності залежно від конкретних умов; розрахунок на кого-, що-небудь у діяльності.
Релігійні свята встановлені зовсім не довільно, а з орієнтацією на цикл річних спалахів космічного випромінювання (з наук.-попул. літ.);
Особливо сильною проімперська орієнтація стала після 1785 р., коли Катерина II зрівняла українську знать із російським дворянством (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)