паскуда —
паску́да 1 іменник жіночого або чоловічого роду, істота мерзенна людина лайл. паску́да 2 іменник жіночого роду паскудство вульг.
Орфографічний словник української мови
паскуда —
-и, ж. і ч. 1》 лайл.Погана, мерзенна, підступна людина. || тільки ж. Жінка легковажної поведінки. 2》 збірн., вульг. Те саме, що паскудство 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
паскуда —
ПАСКУ́ДА, и, ж. і ч. 1. лайл. Погана, мерзенна, підступна людина. Не серед бою ти поліг, А згинув від паскуди, Що потаємно підстеріг Та ніж загнав у груди (П. Грабовський); – Ану, посмій тільки вдарити! – А то що, дивитимусь на тебе, отаку паскуду! (А.
Словник української мови у 20 томах
паскуда —
НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.
Словник синонімів української мови
паскуда —
ПАСКУ́ДА, и, ж. і ч. 1. лайл. Погана, мерзенна, підступна людина. Не серед бою ти поліг, А згинув від паскуди, Що потаємно підстеріг Та ніж загнав у груди (Граб., І, 1959, 415); — Ану, посмій тільки вдарити! — А то що, дивитимусь на тебе, отаку паскуду!...
Словник української мови в 11 томах
паскуда —
Паскуда, -ди об. Брань: дрянь, пакостникъ. Ламайте двері, поки вийде старий паскуда. Шевч. 136.
Словник української мови Грінченка