Значення в інших словниках
-
плюгавець —
плюга́вець іменник чоловічого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
плюгавець —
див. гидкий
Словник синонімів Вусика
-
плюгавець —
-вця, ч., зневажл. Плюгава, огидна людина.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
плюгавець —
Плюга́вець, -вця, -вцеві; -га́вці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
плюгавець —
ПЛЮГА́ВЕЦЬ, вця, ч., зневажл. Плюгава, огидна людина. – Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству! (П. Куліш); – Ні, – думала вона про Сірка, – це не якесь абищо; плюгавець не принесе отакого букета (І. Сенченко).
Словник української мови у 20 томах
-
плюгавець —
НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм.
Словник синонімів української мови
-
плюгавець —
ПЛЮГА́ВЕЦЬ, вця, ч., зневажл. Плюгава, огидна людина. — Пакосник ти паскудний! Плюгавець! Загладиш ти в нас сьогодні увесь сором, що наробив товариству! (П. Куліш, Вибр., 1969, 134); — Ні, — думала вона про Сірка, — це не якесь абищо; плюгавець не принесе отакого букета (Сенч., Опов., 1959, 172).
Словник української мови в 11 томах
-
плюгавець —
Плюгавець, -вця м. Гадкій, дрянной, презрѣнный человѣкъ. Пакосник ти паскудний! плюгавець! К. ЧР. 245.
Словник української мови Грінченка