Значення в інших словниках
-
Побіч —
По́біч іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
-
побіч —
див. близько
Словник синонімів Вусика
-
побіч —
присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що поряд I.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
побіч —
По́біч кого-чого і з ким-чим, прийм.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
побіч —
ПО́БІЧ, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1. Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Г. Хоткевич); Вимотавшись з аметистової хмарки, затремтіла перша зірка й стала побіч з рогатим, мов скибочка запашної дині, місяцем (Н. Королева).
Словник української мови у 20 томах
-
побіч —
ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал.
Словник синонімів української мови
-
побіч —
ПО́БІЧ, присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що по́ряд¹. Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Хотк., І, 1966, 147); Налив [Сава Петрович] собі з пляшки, що стояла на кругленькому столику побіч (Головко, II, 1957, 272)...
Словник української мови в 11 томах
-
побіч —
По́біч нар. Возлѣ, рядомъ. Побіч мене. Левиц. МБ. 57.
Словник української мови Грінченка