позначка —
[позначка] -чкие, д. і м. -ац':і, р. мн. -чок
Орфоепічний словник української мови
позначка —
-и, ж. 1》 Мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось. || Ідентифікатор, що становить частину сукупності елементів даних або поєднаний з такою сукупністю.
Великий тлумачний словник сучасної мови
позначка —
ПО́ЗНАЧКА, и, ж. 1. Мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось. Робили [гуцули] позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших .. на полонинах (В.
Словник української мови у 20 томах
позначка —
ПО́ЗНАЧКА (спеціальний знак, зроблений для відрізнення чогось, вказівки на щось), ПОЗНА́ЧЕННЯ, ВІДМІ́ТКА, МІ́ТКА, МІТА, ВІДЗНА́ЧКА розм., ЛИ́ТА заст.; КАРБ, НАРУ́БКА (такий знак, зроблений чимсь гострим); ПОМІ́ТКА (перев. письмова); РЕМА́РКА спец.
Словник синонімів української мови
позначка —
ПО́ЗНАЧКА, и, ж. 1. Мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось. Робили [гуцули] позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших..
Словник української мови в 11 томах