позначка
ПО́ЗНАЧКА, и, ж.
1. Мітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення чого-небудь, указування на щось.
Робили [гуцули] позначки своїм вівцям, щоб їх восени можна було розрізнити серед інших.. на полонинах (Гжицький, Опришки, 1962, 7);
Продавщиця доточила пива до позначки (Смолич, День.., 1950, 24);
Старанно виводив [Чистогоров] на.. карті чорні й червоні стрілчаті позначки лінії фронту (Баш, Надія, 1960, 141);
// Вишиті чи нашиті спеціальні знаки на одязі, білизні і т. ін.
Як загіпнотизована, взяла блискучу голку Тамара і зняла плаття: позначку-вінкель [кут] треба було пришити спереду (Хижняк, Тамара, 1959, 171);
// У документі — запис, штамп і т. ін., які засвідчують, встановлюють що-небудь.
Яка ціна за день, по-пустому прожитий? Ці ось ішачили день, та знали для чого, а я? Поверніть мені цей холостий день! Натурою поверніть! Не позначкою в наряді..! (Гончар, Тронка, 1963, 284);
// Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені кимсь; слід, відбиток чогось.
Кожна така баталія залишала на тілі козака яку-небудь позначку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 5);
*Образно. Вони завжди, зустрічаючись, спостерігали зміни один в одному, точно відзначаючи ледве помітні позначки часу (Собко, Граніт, 1937, 208).
∆ Грамати́чна (стилісти́чна) по́значка — у словнику — спеціальна словесна вказівка, що містить у собі граматичну або стилістичну характеристику певного слова.
2. спец. Цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якої-небудь споруди над умовним рівнем.
Азовчани підняли [зруйновану] піч [заводу]. Потужними гідравлічними домкратами і домкратними батареями підважили. Вирівняли і знову поставили вище проектної позначки (Рудь, Гомін.., 1959, 9).
Словник української мови (СУМ-11)