Словник синонімів Караванського

покривати

НАКРИВАТИ, ур. о-; (тиньком) оббивати, обшивати; (голову) одягати на, (хусткою) запинати, зав'язувати; (іржею) вкривати, (різьбою) прикрашати, (снігом) устеляти, (травою) поростати, (хмарами) ЗАТЯГАТИ, (цілунками) усипати, (рум'янцем) заливати; (у молитвах) прв. нак. УР. БОРОНИТИ; (витрати) ОПЛАЧУВАТИ, відшкодовувати, повертати, брати на себе; (дефіцит) вирівнювати; (потреби) ЗАДОВОЛЬНЯТИ; (гріх) брати на себе <�свою голову>, брати відповідальність за; (хиби) приховувати; (віддаль) долати, проходити; (звуки) ЗАГЛУШАТИ, перекривати; (вівцю) запліднювати; дк. ПОКРИТИ, (лайкою) ІД. вилаяти.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. покривати — покрива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. покривати — див. відшкодовувати; обманювати  Словник синонімів Вусика
  3. покривати — -аю, -аєш, недок., покрити, -ию, -иєш, док., перех. 1》 Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. || Робити покрівлю, дах на чому-небудь. || Утворювати якесь покриття, служити, бути таким покриттям. || Оббивати, обкладати, обшивати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покривати — ПОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що. 1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. – Дощик.  Словник української мови у 20 томах
  5. покривати — покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су), етн., заст. 1. Одружуватися (про дівчину). — Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (М. Номис). 2. Стати покриткою. — Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки та покривати голову хусткою!...  Фразеологічний словник української мови
  6. покривати — ВІДШКОДУВА́ТИ (оплатити заподіяні комусь збитки, витрати, шкоду і т. ін.), КОМПЕНСУВА́ТИ, ПОКРИ́ТИ. — Недок.: відшкодо́вувати, компенсува́ти, покрива́ти.  Словник синонімів української мови
  7. покривати — ПОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь. — Дощик. Та, далебі, й гарненький, — радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту (Тют.  Словник української мови в 11 томах
  8. покривати — Покрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. покрити, -крию, -єш, гл. 1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за — для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива.  Словник української мови Грінченка