покривати
ПОКРИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОКРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., кого, що.
1. Накривати, закривати чимсь зверху кого-, що-небудь.
– Дощик. Та, далебі, й гарненький, – радів Хома, сяючи очима, і навіть не покривав себе шматочком брезенту (Григорій Тютюнник);
Олена Іванівна одяглась у блакитне шерстяне плаття, покрила плечі тонким кашеміровим платком (Панас Мирний);
Поки Михайло вмивався надворі, мати й стіл покрила скатертиною і наставила всього (М. Зарудний);
* Образно. І літо минуло, і осінь приспіла, І листям пожовклим всі стежки покрила (Л. Глібов);
// Робити покрівлю, дах на чому-небудь.
– Дивуюсь: нащо ви по-городському свою кам'яницю склом покриваєте? (М. Стельмах);
У кутку дід .. заплів хижку з лози, Михайло покрив її соломою гарно, а Маруся промела коло дверей (Марко Вовчок);
// Утворювати якесь покриття, служити, бути таким покриттям.
Дужі гілляки в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (П. Тичина);
// Оббивати, обкладати, обшивати і т. ін. що-небудь чимсь; бути оббивкою, обкладкою, обшивкою тощо.
В день врожаю так і сяк Змайстрував їжак вітряк; Стіни дранкою покрив, Крила з лубу поробив (М. Стельмах);
Все робив Василь своїми руками – і хату обклав цеглою, і сарай збудував, черепицею дах покрив (О. Копиленко);
Білий мармур лежав скрізь, покриваючи могили (Ю. Яновський);
// Надівати щось (на голову), зав'язувати чим-небудь (голову).
Нарядила [жінка] Оксану у своє жіноче і голову покрила (Г. Квітка-Основ'яненко);
Христя .. зникла в темних сінях. А за нею й Панько, – в одній руці держачи пояс, а другою поспішаючи покрити голову шапкою (Панас Мирний).
2. Наносити на якусь поверхню шар чого-небудь; лягати шаром на якусь поверхню.
Всюди все чистили, вимітали й покривали фарбами (Яків Баш);
Бетонярі покривали скелю цементним розчином, втираючи його в скелю дротяними щітками (Г. Коцюба);
* Образно. Іван Франко писав, що доля була жорстока до великого Кобзаря ціле життя, та не покрила іржею золота його душі (із журн.);
// Прикрашати чим-небудь якусь поверхню, обробляючи її; служити, бути прикрасою такої поверхні.
Покривати обкладинку книжки візерунками;
Двері покривала художня різьба.
3. Устеляти собою якусь поверхню.
Білий чистий сніг покривав дахи, галуззя дерев (Н. Кобринська);
Пилюка, пахкаючи з-під коліс, покривала Оксенові чоботи (Григорій Тютюнник);
І дах, похилений до сну, І твій рукав, моя хороша, Зірчаста покрива пороша (М. Рильський);
Паморозь розкішним мереживом покрила нерухомі дерева (М. Стельмах);
// Рости на поверхні чого-небудь.
Він був без одежі. М'яке темне волосся покривало все його тіло (М. Коцюбинський);
З дна росте морська трава, Яка весь берег покрива: Густа, зелена і стрімка... (І. Нехода);
Всю долину покрив квіток весняних цілий ліс (Леся Українка).
4. Затягувати, огортати, охоплювати собою кого-, що-небудь.
З яру Встає пожар, і диму хмара Святеє сонце покрива (Т. Шевченко);
Де-не-де в небі мерехтять зорі, і важкий туман покриває будівлі (Н. Рибак);
Дивиться мати, а він озирнеться, помахає рукою і йде собі далі за возом. Ось уже покрила його пилюка, і не розбере мати – бачить вона свого сина за тією завісою чи то тільки привиджується їй? (Григорій Тютюнник);
* Образно. Відразу чогось засмутився, Аж чорна хмара чоло покрила (М. Коцюбинський);
// Закривати, накривати кого-, що-небудь, затуляючи собою.
Вербочко густенька! розпусти своє листячко ще густіш, покрий нас, як з милим зійдемося (Г. Квітка-Основ'яненко);
// перен., заст. Захищати, уберігати кого-небудь.
[Богомолка:] Нехай великий пророк покриє тебе своєю ласкою! (І. Нечуй-Левицький);
[Матушка гуменя:] Покрий, свята пречисто, її немощну душу своїм покровом святим! (Панас Мирний).
5. Заповнювати чим-небудь або собою якийсь простір; густо всівати чим-небудь або собою якусь поверхню; утворювати що-небудь на поверхні чогось в багатьох місцях.
Часом неприємно вражала вітрина, де новий чорний оксамит покривали годинники, брошки, шпильки і персні (М. Коцюбинський);
Темрява геть розступилася, далеко відкривши контури берегових круч і – зовсім близько – густе пакілля численних дротяних загорож, що покривало все узбережжя (О. Гончар);
Дощ, як з відра, линув на землю – і зразу покрив її калюжами (Панас Мирний);
Мирні зорі все покрили небо (І. Гончаренко);
// Проступаючи на поверхні, поширюватися по обличчю, тілу і т. ін.
Вона була глибоко, тяжко ображена, серце їй стукотіло, густа краска покривала вид (Леся Українка);
Невеличкий ружинець [рум'янець] покрив її білі щоки (Панас Мирний);
// З'являтися на шкірі (про зморшки).
Його низьке чоло, що забігало у заросль волосся, як мілке плесо у лози, покрили зморшки (М. Коцюбинський).
6. Оплачувати, відшкодовувати що-небудь чимсь.
Спектакль сприймали дуже добре, але публіки на нього ходило мало. Зал лишався незаповнений, нічим було покривати накладні видатки (з мемуарної літ.);
Різниця в видатках буде невелика, рублів на 10, а се дурниця, щось намалюєте тут і покриєте лишок видатків (М. Коцюбинський);
Щоб покрити брак, потрібно було стільки зусиль, коштів, що їх не відробити не лише одній Надійці, а й усій бригаді за цілий рік (В. Козаченко);
// Забезпечувати чим-небудь у потрібному розмірі, обсязі, у потрібній кількості і т. ін.
Одна порція гречаної кашi покриває 16 % добових потреб органiзму у вуглеводах i 12–14 % – в білках (з навч. літ.);
Підраховано, що, використовуючи парафіни нафти, можна цілком покрити дефіцит білка на всій нашій планеті (з наук.-попул. літ.);
// перен. Спокутувати чимсь свою провину, недобрий вчинок і т. ін.
– Може, – дума [Оксана] собі, – і справді коли-небудь він схаменеться і покриє свій гріх? (Г. Квітка-Основ'яненко).
7. розм. Приховувати чий-небудь поганий вчинок, злочин і т. ін., не видавати когось.
[Хуса:] Вгамуйся і рада будь, що не тягну тебе на суд за марнотратство і пере́люб, а покриваю все для честі дому! (Леся Українка);
[Аркадій:] Ви знаєте, що я приятель Платона, але покривати його весь час не можу (О. Корнійчук);
– Марта, щоб покрити мене перед мамою, взяла мою вину на себе (Панас Мирний);
// чим і без дод. Приховувати що-небудь взагалі (справи, обставини, почуття і т. ін.).
– Ну, розкажіть мені найдокладніше все, як там було, – нічого не покривайте, – допитувався інспектор (С. Васильченко);
Веселенько обізвалась вона до Грицька, щоб покрити усміхом свій недавній смуток (Панас Мирний);
– Та й землю ж церковному причету доведеться нарізати. А можна б усе тишком-нишком покрити (М. Стельмах).
8. Проходити під час руху (якусь відстань).
Ракети зможуть, піднімаючись у космос, покривати величезні відстані за дуже короткий час (з наук.-попул. літ.);
Сорок кілометрів, що ми вчора їхали цілий день, сьогодні покрили за дві години (В. Гжицький);
Метнулись підострожені коні. На льоту покрили віддаль, що розділяла обох противників (Я. Качура).
9. Перевершувати чим-небудь інших, переважати у чомусь, перемагати кого-, що-небудь.
Отець Кралевич, забравши голос, покривав усіх своєю вимовністю, дивував ерудицією (Г. Хоткевич);
Так розбагатів, вже і багатого брата покрив (Сл. Б. Грінченка);
* Образно. Спочатку гра його сумна, як зимовий вітер, як жаль про щось загублене й незабутнє, але хутко переможний спів кохання покриває тугу (Леся Українка);
// Заглушати якісь звуки, голоси, запахи і т. ін.
Хор цвіркунів м'яко сюрчав у сухій траві, а один з них, покриваючи все, дзвінко тягнув свою ноту, наче між землею і небом, понад застиглим морем, снувалась й дзвеніла безконечна срібна струна (М. Коцюбинський);
Крики гайвороння покривали всі інші голоси надвечірнього степу (О. Ільченко);
– Хлопці, не кричіть, – покрив усі голоси Оксен (Григорій Тютюнник);
// Заглушати якісь почуття, думки, враження і т. ін.
Вона стане матір'ю, обсядуть її діти, щоденні турботи, мов грузьке болото, зассуть її, і гнила твань дрібниць покриє всі надії (П. Колесник);
// Відгукуватися певним чином на що-небудь (криками, оплесками і т. ін.).
На трибуні сталевар Магнітки Захаров. Великою гідністю радянської людини пройняте його слово .. Зал кілька разів покриває його слова оплесками (П. Тичина).
10. перев. док., розм. Вилаяти кого-небудь.
– Я страшенно люблю читати, – казав я, – різні книжки. Та наші хлопці, язви їхню душу, ніяк не дають читати, доки їх не покриєш... – я закашлявся, видумуючи, як би делікатно закінчити (Ю. Яновський).
11. спец. Спаровувати (самку з самцем);
// Запліднювати.
При виведенні цієї породи у нас застосовували, головним чином, метод поглинального схрещування, покриваючи вивідними брабансонськими жеребцями кобил, одержаних внаслідок складного схрещування з іншими породами (з наук. літ.).
Ніч (ні́чка, тьма, те́мрява і т. ін.) покрива́є / покри́є (покри́ла) див. ніч;
Осипа́ти (обдава́ти, покрива́ти, окрива́ти і т. ін.) поцілу́нками див. осипа́ти.
◇ Земля́ (моги́ла) покрива́є / покри́ла див. земля́;
(1) Покрива́ти / покри́ти го́лову (голі́воньку, ко́су́ [ху́сткою]), етн., заст.:
а) одружуватися з ким-небудь (про дівчину).
– Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку (Номис);
Мої подруги всі вже поодружувалися. Я не буду, козаченьку, коси покривать (з народної пісні);
б) ставати покриткою.
– Ховайся, ховайся, дівчино! Час тобі скидати квітки тапокривати голову хусткою! – крикнув Василь (І. Нечуй-Левицький);
(2) Покрива́ти / покри́ти молоду́, етн., заст. – у весільному обряді – надівати на голову молодої убір заміжньої жінки.
І отець, і мати Виряджають молодую в церкву – покривати (М. Макаровський);
(3) Покрива́ти / покри́ти сла́вою кого, що – робити кого-, що-небудь знаменитим; прославляти.
Невмирущою славою покрили свої імена багато безсмертних синів [нашого] народу (О. Довженко);
(4) Покрива́ти (укрива́ти) / покри́ти (укри́ти) ганьбо́ю (со́ромом, несла́вою і т. ін.) [го́лову] кого, кому – діями, вчинками осоромлювати, ганьбити кого-, що-небудь.
На старість йому сиву голову таким соромом син покрив, перед усіма людьми і його, і ввесь рід ізганьбив!.. (Б. Грінченко);
[Годвінсон:] Час мені шукать деінде місця, де б голову тружденну прихилити, бо тут її неславою вкривати усякий блазень може безборонно (Леся Українка);
Хто був той пес, якому віддала Ти честь мою, і радощі, і щастя, Через кого знеславила мене І соромом ім'я моє укрила? (Л. Старицька-Черняхівська);
Не вкрив ганьбою я лиху громаду вашу. Я горе пив щодня і лиха знав я чашу, Але до зрадницьких не долучився [прилучився] лав (М. Зеров);
– Такого командира не підведуть [солдати]. Скоріше помруть, а не покриють себе ганьбою (П. Автомонов);
Покри́є ві́чна тьма див. тьма¹;
(5) Покри́й [мене́] сира́ земля́ – уживається для вираження бажання вмерти.
– Покрий мене, сира земля, нехай я не бачу!.. (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)