покриватися
ПОКРИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПОКРИ́ТИСЯ, и́юся, и́єшся, док.
1. Накривати, закривати себе чим-небудь зверху; вкриватися.
Мерщій стрибнула [Христя] на ліжко, покрившись коцем з головою (Панас Мирний);
* Образно. Золотим покрившися убранням, притишені, замислені стоять [ліси] перед швидким зимовим завмиранням (І. Гончаренко);
// Надівати щось собі на голову, покривати чим-небудь свою голову.
І коса світиться (нічим покритись) (Номис);
Настя, як спала, так і схопилася, тілько покрилася платком та так і прибігла (Панас Мирний).
2. Устелятися, вкриватися чим-небудь.
Він з тріском розчинив протрухлі двері і, покриваючись шашільним пилком, витурив Матвія (М. Стельмах);
Серед просторого двору глухо, пусто.., все снігом покрилось (Панас Мирний);
За багато літ стеля й стіни покрилися сажею, в хаті було непривітно (С. Чорнобривець);
Низинні торфові болота покрились товстим шаром мулу, який місцями в заплаві багатьох річок досягає товщини 2–7 метрів (з наук. літ.);
// Усіватися, густо вкриватися чим-небудь на поверхні; заповнюватися чим-небудь (про певний простір).
Небо покривалось зорями (І. Франко);
З улоговини тягло теплим вологим відпаром, і холодні трави .. стали покриватися щедрою росою і різкіше запахли (Григорій Тютюнник);
– Порозтають тії білії сніги, Покриються травицею всі луги (Л. Глібов);
Ліси західного лісостепу змикаються з лісами Полісся. На всьому просторі лісостепу березою та вільхою покриваються заболочені ділянки (з навч. літ.);
// Вкриватися чим-небудь, що проступило на поверхню обличчя, тіла і т. ін.
Тоді знесилені руки і ноги покривались краплями поту і до сорочки липли, а баба лежала, як нежива (М. Коцюбинський);
Не краскою сорому, а бліднотою [блідотою] немочі та страждання покрилося її молоде свіже лице (Панас Мирний);
Ось вожак [вовк] щось зачув. Ніздрі його затріпотіли і покрилися слизотою (Григорій Тютюнник).
3. Затягуватися, огортатися, охоплюватися чим-небудь.
На гори сходить вечір ніжнокрилий, туманяться далекі вітряки, і синню покриваються могили (В. Сосюра);
Не швидко він випустив цілий оберемок диму і, наче хмарою, покрився ним (Панас Мирний);
Туманом покрилося небо важким (І. Франко);
* Образно. Розум в голові покривсь чудним туманом... (Л. Глібов);
Не зітхнув Пилипко, не струснувся!.. Все в йому й кругом його затихло, покрилося темним холодним спокоєм... (Панас Мирний).
4. Оплачуватися, відшкодовуватися чим-небудь.
Понад 80 відсотків втрат на утримання більш як 10 мільйонів дошкільнят в яслах і дитсадках покриваються асигнуваннями з державного бюджету (з газ.).
5. Заглушатися чим-небудь, що переважає своєю силою (про звуки, голоси, запахи і т. ін.).
Раптом все покривається протяглим сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається (Леся Українка);
Дарчин крик покрився голосом Юзі, що впала додолу (Леся Українка).
6. тільки док., діал. Приховати якісь справи, обставини, почуття; затаїтися.
[Кнуриха:] У нас часом як не покриєшся з чим – то виплетуть на тебе таке... (Панас Мирний).
7. тільки док., діал. Зникнути, щезнути.
– Смуткувала я дуже сама. Катря покрилась десь, – пішла я собі до Марусі (Марко Вовчок).
8. тільки недок. Пас. до покрива́ти 1, 2, 6–8, 11.
Частина .. маток покривається кнурами великої білої породи (з наук. літ.).
◇ (1) Покрива́тися / покри́тися сла́вою – ставати прославленим, знаменитим;
(2) Покрива́тися (укрива́тися) / покри́тися (укри́тися) ганьбо́ю (со́ромом, несла́вою і т. ін.) – своїми діями, вчинками ставати осоромленим, збезчещеним.
– Краще вмерти в битві без меча, Ніж вкритися ганьбою втікача (М. Бажан);
Хай завстидаються! Чого радіти лиху? Хай соромом укриються й стидом, Що гордовито пруть на душу тиху! (В. Багірова);
Скористаймося з тої нагоди, шобй ми не покрилися ганьбою перед світом і не стягнули на себе нарікання наступних поколінь (з наук. літ.);
(3) Покри́тися земле́ю – померти.
Легше, мої любі, покриться землею, Ніж бач[ить], як другий, багатий, старий, Цілує за гроші, вінчається з нею... (Т. Шевченко);
(4) Покри́тися тьмо́ю ві́чної но́чі – про небуття, що настане (настало) після смерті.
Рум'яні щоки поблідніли [поблідли], І білий цвіт в лиці пожовк; Закрилися і ясні очі, Покрились тьмою вічной ночі, Навіки милий глас умовк (І. Котляревський).
Словник української мови (СУМ-20)