Словник синонімів Караванського

поплічник

Помічник, підручний; (у борні) споборник; З. П. однодумець, прибічник; ЗН. спільник, посіпака, поплентач, вислужник, вислугач; п! КОЛЯБОРАНТ.

Практичний словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. поплічник — поплі́чник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. поплічник — див. підлабузник; спільник  Словник синонімів Вусика
  3. поплічник — -а, ч. 1》 Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі, сподвижник. || Той, хто допомагає в якій-небудь роботі; помічник, підручний. || Той, хто поділяє напрямок чиїх-небудь думок, дій; прибічник, однодумець. 2》 зневажл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поплічник — ПОПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі; сподвижник. [Леся:] Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Л.  Словник української мови у 20 томах
  5. поплічник — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл.  Словник синонімів української мови
  6. поплічник — Поплі́чник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поплічник — ПОПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі, сподвижник. [Леся:] Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Сміл., Черв.  Словник української мови в 11 томах
  8. поплічник — Поплічник, -ка м. Помощникъ, подручный.  Словник української мови Грінченка