поплічник

ПОПЛІ́ЧНИК, а, ч.

1. Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі; сподвижник.

[Леся:] Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Л. Смілянський);

З ним вилетіли його три поплічники в боях за визволення Радянської України від німецьких загарбників (Іван Ле);

Максим Нерчин стояв струнко в урочисто-напруженій шерензі почесної варти, серед своїх поплічників – бойових офіцерів (Н. Рибак);

// Той, хто допомагає в якій-небудь роботі; помічник, підручний.;

// Той, хто поділяє напрямок чиїх-небудь думок, дій; прибічник, однодумець.

Після того, як сказав своє слово Чумак, котрий розповів про користь від хати-читальні, дуже мало залишилося серед поплічників Лисиці (В. Речмедін).

2. зневажл. Співучасник яких-небудь ганебних або ворожих дій, учинків; спільник.

Листівка закінчувалася закликом до боротьби з .. окупантами та їх поплічниками (Ірина Вільде);

// Той, хто прислужує кому-небудь, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; посіпака, прислужник.

– Коли б ми робили як дома, то й вас тут не було б. На кому б тоді своє півпанське жалування заробили? – акуратно підгрібає [Христина] покіс і косує оком на облінену й розімлілу постать панського поплічника (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. поплічник — поплі́чник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. поплічник — Помічник, підручний; (у борні) споборник; З. П. однодумець, прибічник; ЗН. спільник, посіпака, поплентач, вислужник, вислугач; п! КОЛЯБОРАНТ.  Словник синонімів Караванського
3. поплічник — див. підлабузник; спільник  Словник синонімів Вусика
4. поплічник — -а, ч. 1》 Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі, сподвижник. || Той, хто допомагає в якій-небудь роботі; помічник, підручний. || Той, хто поділяє напрямок чиїх-небудь думок, дій; прибічник, однодумець. 2》 зневажл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поплічник — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл.  Словник синонімів української мови
6. поплічник — Поплі́чник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. поплічник — ПОПЛІ́ЧНИК, а, ч. 1. Товариш, співучасник в якій-небудь почесній справі, сподвижник. [Леся:] Як мало вже зосталося вірних друзів, поплічників! (Сміл., Черв.  Словник української мови в 11 томах
8. поплічник — Поплічник, -ка м. Помощникъ, подручный.  Словник української мови Грінченка