потішати

Розважати, веселити; (зір) милувати, тішити, радувати; (у горі) розраджувати, втішати; (себе думкою) о. багатіти думкою; р. потішувати.

Значення в інших словниках

1. потішати — потіша́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. потішати — -аю, -аєш, недок., потішити, -шу, -шиш, док., перех. 1》 Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. 2》 Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити. || Милувати зір, слух і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потішати — ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., кого. 1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак.  Словник української мови у 20 томах
4. потішати — ВЕСЕЛИ́ТИ (викликати веселий настрій у когось), ЗВЕСЕЛЯ́ТИ, РОЗВЕСЕЛЯ́ТИ, ЗАБАВЛЯ́ТИ, РОЗВАЖА́ТИ, ТІ́ШИТИ, ПОТІША́ТИ. — Док.: звесели́ти, повесели́ти, розвесели́ти, заба́вити, розва́жити, поті́шити. Все їх, здавалось, тішило й веселило (О.  Словник синонімів української мови
5. потішати — Потіша́ти, -ша́ю, -ша́єш; поті́шити, -ті́шу, -ті́шиш, -шать; поті́ш, поті́шмо, поті́ште  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. потішати — ПОТІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОТІ́ШИТИ, шу, шиш, док., перех. 1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак.  Словник української мови в 11 томах
7. потішати — Потіша́ти, -ша́ю, -єш сов. в. потішити, -шу, -шиш, гл. Радовать, обрадовать, утѣшать, утѣшить. Кого Бог засмутить, того і потішить. Ном. № 46. Нехай Ірод марно погибає, наш Бог предвічний всіх нас потішає. Чуб. III. 328.  Словник української мови Грінченка